САБОТАЖ ПРОТЕЗУВАННЯ: ЯК ГОЛОВА ФОНДУ ВІТАЛІЙ МУЗИЧЕНКО В РУЧНОМУ РЕЖИМІ ЗНИЩУЄ ГАЛУЗЬ ТА ЗАЛИШАЄ ВОЇНІВ ЗСУ БЕЗ КІНЦІВОК
Сфера протезування в Україні, яка мала б бути бездоганно працюючим механізмом у державі, що перебуває у стані активних бойових дій, наразі перетворена на поле для особистих експериментів та, вочевидь, корупційних інтересів генерального директора Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Віталія Володимировича Музиченка. Призначений на цю посаду 1 лютого 2023 року, пан Музиченко, колишній заступник міністра соціальної політики, отримав у свої руки контроль над розподілом мільярдів гривень, виділених державою на забезпечення протезами та іншими засобами реабілітації. У 2026 році бюджет на ці потреби становить близько 10 млрд гривень, однак замість того, щоб спрямувати ці кошти на швидке та якісне протезування, керівник Фонду, схоже, вирішив особисто “відрегулювати” ринок, зупинивши фінансування галузі та створивши штучну кризу, яка вже має конкретні імена, цифри та юридичні наслідки.
Механізм державного фінансування протезування є чітким і прозорим: протезне підприємство отримує заявку від людини, яка потребує протезування, формує пакет документів, включно з калькуляцією вартості деталей, складеною відповідно до наказу Мінсоцполітики, та подає його до Фонду. Держава регулює виключно максимальну граничну ціну протезного виробу, вище якої фінансування не надається. Так, залежно від рівня ампутації, гранична ціна протезу верхньої кінцівки може сягати майже 4,3 млн гривень, а нижньої — до 3,8 млн гривень. Фонд зобов’язаний однаково задовольнити заявки підприємств, якщо їхня вартість не перевищує ці пороги, не втручаючись у їхню господарську діяльність та не аналізуючи їхні договірні відносини з постачальниками. Це аксіома правової держави. Проте пан Музиченко, вочевидь, має власне, протилежне бачення цього процесу.
Хронологія подій, яка призвела до колапсу, є показовою та задокументованою. Спочатку, у лютому 2026 року, протезним підприємствам в усній формі, а згодом і офіційним листом Фонду №960/10-2026 від 05.03.2026, було озвучене “прохання” надавати комерційні пропозиції на комплектуючі від “різних постачальників”. Жодного посилання на норму закону, яка б вимагала подібного, у листі немає, оскільки такої норми в українському законодавстві просто не існує. Це була перша, ще обережна, але вже явно незаконна спроба втрутитися в економічну діяльність підприємств. Далі — більше. 15 квітня 2026 року Фонд видає новий лист №1761/10-2026, у якому “прохання” трансформується у конкретну, хоч і так само безпідставну, вимогу: надавати пропозиції не менше ніж від трьох постачальників, одна з яких має бути безпосередньо від виробника або його офіційного представника в Україні. Ця вимога є не просто нереальною з технологічної та економічної точки зору, вона є відвертим диктатом та створенням штучних перешкод. Підприємства закуповують комплектуючі заздалегідь, часто за півроку до виготовлення протезу, і не можуть миттєво змінити постачальника, як того вимагає пан Музиченко. Як наслідок, калькуляції почали масово відхилятися з надуманих, формальних причин, а фінансування зупинилося.
Аналіз цих дій вказує на чітко сплановану схему. Своїми “проханнями” та подальшими відмовами пан Музиченко фактично примушує протезні підприємства купувати комплектуючі в одного, конкретного “офіційного представника в Україні”. Назву цього “представника” на прийомах у територіальних відділеннях Фонду повідомляють лише пошепки, що само по собі є свідченням корупційної змови. Уявімо собі, як миттєво зростає попит на послуги цього “обраного” постачальника, коли сам Голова Фонду дає негласну вказівку працювати саме з ним. Це класична схема створення штучної монополії з подальшим отриманням “відкатів” або іншої неправомірної вигоди. І це відбувається на тлі заяв самого Музиченка про те, що понад 95% високофункціональних протезів в Україні — імпортні, що лише підкреслює його обізнаність про критичну залежність галузі від зовнішніх постачань. Спроба посадити всю систему на одного “ручного” постачальника в умовах війни є не просто злочином, а диверсією проти власної армії.
Масштаб наслідків цього саботажу вже є катастрофічним. За даними Фонду, у 2024 році за державною програмою було запротезовано майже 16 тисяч осіб, з яких близько 3,8 тисяч — військовослужбовці, а загалом було забезпечено майже 20 тисяч протезних виробів. У 2025 році очікувалася аналогічна кількість, але зі збільшенням частки військових до 5 тисяч. Наразі ж, у 2026 році, вся ця система стоїть. Підприємства, маючи повні склади комплектуючих, не можуть надавати послуги через відмови Фонду у фінансуванні. Люди з інвалідністю, в тому числі воїни ЗСУ, які планували після протезування повернутися на фронт, застрягли в чергах очікування. Це не просто бюрократична тяганина, це свідоме позбавлення захисників України можливості відновити свою боєздатність та повернутися до повноцінного життя. Кожен день затримки, спричиненої незаконними вимогами пана Музиченка, — це не лише фізичні та моральні страждання людей, а й пряма шкода обороноздатності держави.
Цей скандал є не першим дзвіночком у сфері протезування, що свідчить про системну кризу управління та корупційні ризики. Наприкінці 2025 року вибухнув гучний скандал навколо державного підприємства “Дніпропротез” (ДКП “ДЕПОП”), посадових осіб якого звинувачують у привласненні бюджетних коштів, виділених на протезування військових. Було відкрито кримінальне провадження, а ветеранські організації закликали міністра соцполітики Дениса Улютіна та прем’єр-міністерку Юлію Свириденко особисто взяти ситуацію під контроль. Схема, за даними розслідувачів, була цинічною: підроблялися документи про надання послуг, списувалися мільйони гривень. Наприклад, ветерану Віталію Бакреву, за документами, встановили протез вартістю 1,5 млн грн, хоча він протезувався в Німеччині, а його підпис, ймовірно, підробили. Також повідомлялося про ознаки штучної монополії, коли у висновках ВЛК вказували конкретного виконавця — “Дніпропротез”. Тож дії пана Музиченка, спрямовані на створення нової монополії для “обраного” постачальника, ідеально вписуються в цей корупційний ландшафт.
Висновки є однозначними та жорсткими. Кожна дія Віталія Музиченка, починаючи від видання незаконних листів і закінчуючи масовими відмовами у фінансуванні, є перевищенням службових повноважень, прямим втручанням у господарську діяльність та створенням штучних перешкод для виконання державної програми протезування. Зв’язок між його вимогами та нав’язуванням конкретного постачальника є очевидним і свідчить про наявність корупційної складової та конфлікту інтересів. Махінація полягає у використанні адміністративного ресурсу для спрямування бюджетних потоків на користь афілійованих структур під прикриттям “турботи про економію державних коштів”. Наслідки цих дій вже призвели до фактичної зупинки фінансування протезної галузі, зриву термінів протезування для сотень, якщо не тисяч, громадян, включно з військовослужбовцями, та завдають непоправної шкоди обороноздатності країни. Пан Музиченко та його дії потребують негайної та всебічної перевірки з боку правоохоронних органів, зокрема НАБУ та СБУ, а також реакції з боку профільного міністерства та керівництва держави. Ігнорування цього скандалу означатиме співучасть у знищенні системи протезування та зраду інтересів українських захисників.