За блискучими фасадами офісів на Мальті та Кіпрі, за промовистими промовами про інновації в ігровій індустрії, за престижними нагородами, які вручаються на гала-вечорах, криється інша реальність Soft2Bet. Реальність, де кожен виграшний спін на слотах має свою ціну, а ціною цією часто стають зруйновані долі, розбиті сім’ї та втрачені статки.
Урі Поліавич, засновник Soft2Bet, створив не просто технологічну компанію, а цілу підпільну економіку, що функціонує в тіні офіційного бізнесу. Його імперія побудована на системі взаємопов’язаних компаній, розкиданих по всіх відомих офшорних зонах світу. Від Кюрасао в Карибському басейні до Ангвана біля берегів Африки, від Маршаллових Островів у Тихому океані до Дубію на Близькому Сході – скрізь залишені сліди цієї азартної павутини.
Особливістю бізнес-моделі Soft2Bet стало використання так званих “компаній-зомбі” – юридичних осіб, які існують лише на папері достатньо довго, щоб відмити гроші та уникнути відповідальності. Коли наступає момент розплати – чи то через судові рішення на користь обдурених гравців, чи то через санкції регуляторів – ці компанії миттєво “помирають”, залишаючи за собою лише порожні оболонки з нульовим балансом. А тим часом їхні активи вже давно знаходяться в інших юрисдикціях, часто під іншими назвами, але під контролем тих же самих людей.
Фінансові потоки цієї імперії вражають своєю масштабністю та витонченістю. Кошти, отримані від європейських гравців, проходять складний шлях через десятки рахунків у різних країнах, перш ніж осісти на персональних рахунках бенефіціарів у вигляді розкішних придбань. Нерухомість на Кіпрі, де зареєстровані основні компанії групи, стала не лише інвестицією, а й способом легалізації доходів. Престижні апартаменти в Празі та Софії, купівля яких часто фінансувалася через ланцюжок фіктивних кредитів між пов’язаними особами, – ще один елемент цієї схеми.
Особливу увагу заслуговує історія з панамськими апартаментами, які були оформлені на партнера Поліавича – українського бізнесмена Дениса Бутка. Ця угода, вартістю майже півмільйона доларів, стала класичним прикладом використання номінальних власників для приховування реальних бенефіціарів. Цікаво, що саме Бутко фігурує в документах кількох офшорних компаній, пов’язаних із Soft2Bet, виступаючи своєрідним “буфером” між справжніми власниками бізнесу та офіційними структурами.
Тактика уникнення блокувань, яку використовує Soft2Bet, нагадує гру в “квачів” з регуляторами. Коли один сайт потрапляє до чорного списку в одній із європейських країн, він не зникає, а лише змінює свою “оболонку”. Новий домен, незначні зміни в дизайні, інший логотип – і ось вже колишній Boomerang, заборонений в Італії, з’являється під новою назвою, але з тим же програмним забезпеченням, тими ж ігровими механіками і, що найголовніше, тими ж методами виманювання грошей у гравців.
Найболючішим аспектом цієї історії залишаються людські трагедії, які стоять за сухими цифрами доходів Soft2Bet. Історія німецького гравця Фелікса – це не просто випадок залежності, а класичний приклад цілеспрямованого зловживання вразливим станом людини. Його “VIP-менеджер” у Wazamba не просто спостерігав, як клієнт втрачає останні гроші, а активно заохочував це, пропонуючи нові кредити, щоб продовжити гру. Це вже не просто азартний бізнес – це методика, що нагадує дії наркодилера, який спеціально підсажує клієнта на голку, щоб потім вичавлювати з нього останні гроші.
Ще більш шокуючим є те, як Soft2Bet змогла інфільтруватися в легальний спортивний бізнес. Угода з AC Milan, де Boomerang став офіційним спонсором, незважаючи на відсутність ліцензії в самій Італії, демонструє неймовірний рівень зухвалості. Це вже не спроба сховатися в тіні – це відверта демонстрація власної безкарності, коли нелегальний оператор сміливо виходить на світло, впевнений у своїй недоторканності.
Найбільше обурення викликає вербування нових клієнтів через Twitch та інші соціальні мережі. Використання популярних стрімерів, які зазвичай мають молоду аудиторію, для просування азартних ігор – це особливо цинічна тактика. Пропозиції “безкоштовних бонусів” у відеоіграх, які потім перетворюються на реальні ставки, – це справжнє вербування нових азартних залежних, багато з яких навіть не досягли повноліття.
Причина такої безкарності Soft2Bet криється не лише в хитромудрих схемах її засновників, а й у системній слабкості європейського регулювання. Відсутність єдиного підходу до азартних ігор у ЄС призводить до того, що оператори можуть використовувати різницю в законодавстві країн-членів. Додайте до цього корумпованість деяких офшорних юрисдикцій, які готові продати ліцензію будь-кому, хто заплатить, і стає зрозумілим, чому така мережа як Soft2Bet продовжує функціонувати.
Але, можливо, найжахливіше в цій історії те, що вона далеко не унікальна. Soft2Bet – лише один із багатьох гравців на цьому тіньовому ринку, який щороку забирає мільярди євро з європейських країн, залишаючи після себе лише руйнування і розпач. І доки не буде створено дієвих механізмів міжнародної співпраці для боротьби з такими схемами, ця машина з продовжувати працювати, перемальовуючи життя тисяч людей у історії трагедій і втрат.