Остеопороз є одним з найпоширеніших ускладнень після хіміотерапії, особливо у пацієнтів онкологічного профілю. Він характеризується зниженням мінеральної щільності кісткової тканини, що призводить до її ослаблення та підвищення ризику переломів. Хіміотерапевтичні препарати, незважаючи на свою ефективність у боротьбі з раковими клітинами, можуть негативно впливати на кістковий метаболізм, сприяючи розвитку остеопорозу.
Механізми розвитку остеопорозу після хіміотерапії:
- Пряма токсична дія на кістковий мозок: Хіміотерапевтичні препарати можуть безпосередньо пошкоджувати клітини кісткового мозку, зокрема остеобласти, відповідальні за формування нової кісткової тканини. Це призводить до зменшення кісткової маси та порушення її структури.
- Гормональний дисбаланс: Деякі хіміотерапевтичні агенти, особливо ті, що застосовуються при лікуванні гормонозалежних пухлин, можуть викликати зниження рівня статевих гормонів (естрогенів у жінок та тестостерону у чоловіків). Це призводить до порушення балансу між процесами резорбції (руйнування) та формування кістки, що сприяє розвитку остеопорозу.
- Зниження фізичної активності: Побічні ефекти хіміотерапії, такі як втома, слабкість, нудота та біль, можуть обмежувати фізичну активність пацієнтів. Недостатність фізичних навантажень негативно впливає на стан кісткової тканини, оскільки кістка потребує постійної стимуляції для підтримки своєї міцності та щільності.
- Недостатність кальцію та вітаміну D: Хіміотерапія може впливати на всмоктування кальцію та вітаміну D в кишечнику, що також сприяє розвитку остеопорозу, детальніше https://www.clinic-target.com/uk/osteoporoz-prychyn-symptom-dyagnostyka-y-lechenye/
Фактори ризику:
Існує ряд факторів, які збільшують ризик розвитку остеопорозу після хіміотерапії:
- Вік: Пацієнти старшого віку мають вищий ризик розвитку остеопорозу через природні вікові зміни кісткової тканини.
- Стать: Жінки в постменопаузальному періоді мають підвищений ризик остеопорозу через зниження рівня естрогенів.
- Тип онкологічного захворювання: Деякі види раку, такі як рак молочної залози, рак простати та множинна мієлома, пов’язані з вищим ризиком остеопорозу.
- Тривалість та інтенсивність хіміотерапії: Пацієнти, які отримують тривалу та/або високодозову хіміотерапію, мають вищий ризик розвитку остеопорозу.
- Наявність інших факторів ризику: Куріння, вживання алкоголю, низький індекс маси тіла та сімейний анамнез остеопорозу також збільшують ризик розвитку цього захворювання.
Діагностика та лікування:
Для своєчасної діагностики остеопорозу у пацієнтів, які пройшли хіміотерапію, рекомендується проводити регулярні обстеження, включаючи денситометрію – метод вимірювання мінеральної щільності кісткової тканини. У разі виявлення остеопорозу лікар може призначити відповідне лікування, яке може включати:
- Зміни способу життя: Збільшення фізичної активності, відмова від куріння та вживання алкоголю, збалансоване харчування з достатньою кількістю кальцію та вітаміну D.
- Медикаментозну терапію: Лікар може призначити препарати, що допомагають зміцнити кістки та знизити ризик переломів, такі як бісфосфонати, деносумаб, теріпаратид та інші.
- Гормонозамісну терапію: У жінок в постменопаузальному періоді може бути призначена гормонозамісна терапія для компенсації дефіциту естрогенів.
Профілактика:
Для профілактики остеопорозу у пацієнтів, які проходять або пройшли хіміотерапію, рекомендується:
- Здоровий спосіб життя: Регулярна фізична активність, збалансоване харчування з достатньою кількістю кальцію та вітаміну D, відмова від шкідливих звичок.
- Моніторинг стану кісткової тканини: Регулярні обстеження, включаючи денситометрію, для своєчасного виявлення змін у кістковій щільності.
- Консультація з лікарем: Обговорення з лікарем можливих ризиків та необхідності профілактичних заходів або лікування остеопорозу.
Своєчасна діагностика та лікування остеопорозу після хіміотерапії є важливими для запобігання переломам та покращення якості життя пацієнтів