А тепер розглянемо головні міфи про вакцинацію – у нас підібрався досить великий список.
Міф №1. Кілька щеплень за один раз “перевантажать” дитячий імунітет
Щодня імунна система дитини реагує на 2-4 тисячі всіляких речовин, які розпізнаються організмом як чужорідні. Та невелика кількість антигенів, які містяться у вакцинах, тут і поруч не стояла. У міру вдосконалення вакцинних препаратів, навантаження на імунну систему дітей знижується.
Центри з контролю над захворюваннями в США дозволяють за один раз вводити всі вакцини, призначені за віком. У тому числі живі – ті, в яких застосовується ослаблений варіант вірусу або схожий на нього за антигенним складом. Результати багатьох досліджень продемонстрували, що побічні ефекти різних щеплень не складаються, не посилюють один одного.
Із цього правила є винятки, але вони вкрай рідкісні. Наприклад, якщо людина ВІЛ-позитивна, і в неї немає селезінки, то їй не рекомендується одночасно вводити пневмококову кон’юговану вакцину і чотирьохвалентну менінгококову кон’юговану вакцину. Але річ зовсім не в побічних ефектах: просто при одночасному введенні двох препаратів буде нижчою концентрація антитіл проти пневмокока, і імунізація буде не такою ефективною.
Порада батькам: Якщо є можливість – краще зробити кілька щеплень одразу. Для дитини так буде навіть комфортніше – адже кожен візит до клініки з болісними процедурами для неї стрес. Особливо не варто зволікати, якщо ви порушили терміни за календарем. Зволікання з вакцинацією – це ризик зараження небезпечними інфекціями. В клініці JMC є сучасне відділення педіатрії, а також можна провести вакцинацію. Тому не зволікайте, та звертайтеся! Посилання на сайт клініки:https://jmc.org.ua/.
Міф №2. Якщо в дитини ослаблений імунітет – щеплення небезпечне
Зазвичай батьки “діагностують” у дитини “слабкий” імунітет, якщо вона хворіє на ГРВІ частіше, ніж знайомі однолітки. Але частота застуд залежить не від “сили” імунітету, а від багатьох інших чинників. Частіше застуджуються діти, які постійно перебувають у колективі, відвідують громадські місця в розпал сезонних епідемій, рідко миють руки і не дотримуються інших елементарних правил профілактики. При цьому їхня імунна система працює цілком нормально.
Якщо імунна система перестане справлятися, то частими стануть не вірусні, а бактеріальні інфекції. Найчастіше про знижений імунітет справедливо говорити, коли дитина страждає на серйозні захворювання, такі як вроджені імунодефіцити, ВІЛ-інфекція, вірусні гепатити B і C.
Але навіть із такими діагнозами вакцинація зазвичай не протипоказана. Іноді, якщо не зробити щеплення, виникає загроза для життя. Наприклад, за муковісцидозу важче протікають пневмококові інфекції, тому під час ремісії обов’язково потрібно вакцинуватися. За первинної циліарної дискінезії часто розвиваються хронічні, рецидивні респіраторні інфекції. Щоб захиститися від них, потрібно робити щеплення проти грипу (щорічно), гемофільної та пневмококової інфекції. Вакцинують навіть пацієнтів із трансплантатами органів, які отримують препарати, що пригнічують імунітет.
Тим більше приводом для відмови від вакцинації не повинні ставати часті ГРВІ. А якщо є підтверджений імунодефіцит, необхідно проконсультуватися з лікарем, який оцінить усі ризики. Найчастіше лікар рекомендує дочекатися ремісії і зробити щеплення.
Міф №3. Якщо робити щеплення, організм “розучиться” сам справлятися з інфекціями
Тут усе з точністю до навпаки. Імунна система не бачить різниці між “фейковими” антигенами і справжніми вірусами та бактеріями. Відмінність вакцин від інфекцій у тому, що вони викликають повноцінну імунну відповідь, але не викликають хвороби. Натомість наступного разу, зіткнувшись зі справжнім збудником, імунна система одразу його розпізнає і дасть адекватну відсіч.
Міф №4. Після щеплення можуть виникнути важкі побічні реакції
Насправді це не зовсім міф: важкі побічні реакції у вакцин теж є, але вони виникають дуже рідко, і всі такі випадки ретельно розслідуються. Взагалі будь-який лікарський препарат може викликати важкі побічні реакції. Якщо вам кажуть, що ліки на 100% безпечні, то варто замислитися: а чи працюють вони взагалі? Зрештою, можна до смерті вдавитися під час прийому їжі або розбити голову об бордюр, впавши під час пробіжки в парку.
Ризики від введення вакцин незначні порівняно з тими, що несуть інфекції. А щоб мінімізувати ці ризики, потрібно враховувати протипоказання до вакцинації, до яких належать:
- Гострі інфекції та лихоманка. Наприклад, якщо зробити щеплення під час ГРВІ, то лікарю буде складно відрізнити можливі побічні ефекти від симптомів інфекційного захворювання.
- Анафілактична реакція – важкий різновид алергії. Якщо вона виникла у відповідь на перше введення вакцини, то прищеплювати нею повторно не можна.
- Важкі порушення роботи імунної системи. У таких випадках є потенційна небезпека живих вакцин, і їх не можна вводити.
- Вагітність – також протипоказання для введення живих вакцин. Потенційно вони можуть нашкодити плоду. Але якщо інфекція становить реальну серйозну загрозу для жінки і дитини – лікар може дозволити щеплення. Тут рішення потрібно приймати індивідуально.
Міф №5. Якщо лікар дав медвідвід – щеплення однозначно робити не можна
Насамперед потрібно розуміти, що медвідводи від вакцинації бувають тимчасовими і постійними:
- Тимчасові, як випливає з назви, дають тільки на час. Наприклад, поки в дитини ГРВІ або алергія у фазі загострення. А потім можна зробити щеплення.
- Постійні відводи дають на все життя. Типовий приклад – анафілактична реакція на вакцину.
Другий важливий момент: медвідводи не завжди бувають обґрунтованими, і їх не завжди дають на адекватний час.
Іноді лікар дає медвідвід тільки заради того, щоб захистити себе від критики. Наприклад, якщо батьки впевнені, що щеплення викликають аутизм. Насправді ж вакцинація за графіком просто збігається в часі з появою перших симптомів захворювання – але між ними немає зв’язку, його не виявлено в наукових дослідженнях.
Іноді причина медвідводу насправді не в тому, що щеплення небезпечне, а в тому, що не проведено дослідження впливу вакцин на організм у певній групі людей. Наприклад, учені не перевіряли, як на дорослих людей діє вакцина проти ротавірусної інфекції.
Не завжди доцільні терміни медвідводів, які застосовуються на практиці. Так, у разі гострого ячменю щеплення часто відтерміновують на два тижні чи місяць, а достатньо всього на два дні.
На жаль, думка лікарів не завжди і не в усьому відповідає сучасним даним, отриманим на основі наукових досліджень. Тому важливо знайти педіатра, який дотримується принципів доказової медицини, правильно оцінить усі ризики та діятиме виключно в інтересах збереження здоров’я дитини.
Міф №6. Робити щеплення потрібно тільки проти небезпечних інфекцій. А від грипу та ротавірусу і так одужують.
Насправді “безпечних” інфекцій не існує. Наприклад, що стосується грипу, педіатри зазначають:
“Напевно, грип загалом щорічно забирає більше життів, ніж усі інші керовані інфекції. Однак, якщо проти поліомієліту нерідко прищеплюються навіть затяті противники вакцинації, то вакцинуватися проти грипу приходять не всі люди, які розуміють і визнають користь щеплень”.
Ще однією “нешкідливою” інфекцією вважається вітрянка. Деякі батьки спеціально влаштовують “вітряночні вечірки” з хворими, щоб їхня дитина скоріше заразилася і перехворіла. Але це захворювання може викликати важкі ускладнення: пневмонію, сепсис, менінгіт, енцефаліт.
Інші “дитячі інфекції” нітрохи не кращі. Наприклад, кір не випадково охрестили “дитячою чумою”. У третині випадків він проявляється діареєю і вражає вухо, призводить до втрати слуху. У кожної двадцятої хворої дитини розвивається пневмонія, здатна призвести до смерті – в 1-2 з тисячі випадків.
На це можна заперечити: адже всі ці “легкі інфекції” призводять до ускладнень досить рідко. Але ніколи не можна передбачити, як захворювання протікатиме в окремо взятої дитини. Малюк, у якого практично не припиняються застуди, може перенести інфекцію легко, а абсолютно здорова дитина, яка хворіє на ГРВІ всього 2 рази на рік – набагато важче. Чи варто грати з дитячим здоров’ям у таку “рулетку”, якщо є надійний спосіб профілактики?
Міф №7. Після щеплень потрібно дотримуватися обмежень. Наприклад, не можна гуляти і мочити місце уколу.
Лікарі, дійсно, дають такі рекомендації, але вони продиктовані не впливом щеплень як таких, а іншими причинами:
- Ранка від уколу – це вхідні ворота для інфекції. Якщо дитина буде просто гуляти на свіжому повітрі – нічого страшного не трапиться. А ось якщо вона почне копатися в пісочниці – можна занести бактерій, почнеться запалення, може з’явитися абсцес. Потім лікарю доведеться довго і безуспішно доводити мамі з татом, що це не через вакцину.
- Гуляти небезпечно тільки там, де є багато людей і ризик зараження ГРВІ.
- Те ж саме стосується води. Не варто купатися після щеплення в природних водоймах – там багато збудників інфекцій. А душ не є небезпечним.
- Після введення живою вакциною проти поліомієліту дитина протягом 60 днів є джерелом інфекції. Після інших щеплень вона не є небезпечною для оточуючих.
Інших обмежень немає.
Міф №8. У вакцинах містяться компоненти, що порушують репродуктивну функцію
Як і будь-які лікарські препарати, перед реєстрацією всі вакцини проходять клінічні випробування. Їх ретельно вивчають, зокрема вплив на репродуктивну функцію. На ринок потрапляють тільки безпечні препарати. Щеплення не призводять до проблем із фертильністю, ба більше, у низці випадків вони запобігають безпліддю:
- Поширене ускладнення епідемічного паротиту (свинки) у чоловіків – орхіт, ураження яєчка. Воно зустрічається у 40% хворих і в 30% випадків призводить до зниження фертильності, безпліддя. Вакцина допомагає захиститися.
- Інфекція, спричинена вірусами папіломи людини (ВПЛ), може впливати на фертильність. Крім того, онкогенні ВПЛ 16 і 18 типів спричиняють 70% випадків раку шийки матки. Нині проти цих збудників проводиться вакцинація.
Міф №9. У щепленнях є формальдегід – він смертельно небезпечний
Формальдегід використовують під час виробництва деяких вакцин, щоб очистити їх від небезпечних вірусів. У препаратах можуть зберігатися залишкові кількості цієї речовини. І це викликає в деяких людей побоювання, бо вони чули, що вплив формальдегідом на клітини під час експериментів у лабораторії призводить до пошкодження ДНК.
Дійсно, формальдегід має канцерогенний ефект, але йдеться тільки про високі дози. У вакцинах же його вміст незначний, і це безпечно – навіть для маленької дитини. Формальдегід присутній у навколишньому середовищі, у будівельних матеріалах, меблях, його використовують для виробництва побутових товарів. А ще він виробляється в тілі людини, бо необхідний для синтезу ДНК і амінокислот. У крові людини він присутній у концентрації 2,5 мкг на мл. Тобто в кровотоці двомісячної дитини масою 5 кг є близько 1,1 мг формальдегіду – без усяких вакцин. І він не завдає жодної шкоди, організм його успішно утилізує.
Під час одного дослідження було виявлено, що після одноразового внутрішньом’язового введення 200 мкг формальдегіду (така кількість може надійти до організму, якщо одночасно зробити щеплення проти дифтерії, правця, кашлюку, гемофільної інфекції, гепатиту B і поліомієліту) його пікова концентрація в крові становить лише 1% від тієї кількості, що виробляється в організмі.
Міф №10. Фенол, який міститься в пробі Манту, може спричинити шок, конвульсії, серцеву недостатність, смерть
Фенол, як і формальдегід, природним чином присутній у крові та сечі будь-якої здорової людини. Наприклад, у сечі він міститься в концентрації 9,5 мг/л. За добу дитина в 1-3 роки виділяє 700-800 мл сечі, тобто до 8 мг фенолу. І жодної інтоксикації не виникає. А в одній дозі туберкуліну для проби Манту міститься 0,25 мг фенолу.
Таким чином, негативного впливу щеплень на дітей, пов’язаного з дією фенолу і формальдегіду, побоюватися не варто.
Міф №11. Щеплення – причина аутоімунних захворювань
Аутоімунні захворювання – це такі патології, за яких імунна система людини реагує на власні нормальні тканини організму. Деякі інфекції можуть провокувати розвиток таких хвороб. Наприклад, віруси грипу та кампілобактер (збудник кишкових інфекцій) здатні спричиняти синдром Гієна-Барре, віруси грипу можуть посилювати симптоми розсіяного склерозу, а вірус Коксакі інколи призводить до діабету.
Виникає закономірне запитання: а чи не небезпечно робити щеплення проти цих збудників? Чи не можуть вони теж призводити до аутоімунних захворювань? Протягом десятиліть багато вчених задавалися цим актуальним питанням вакцинації. Нині ситуація прояснилася: ні, щеплення не викликають аутоімунних захворювань.
Виняток становлять тільки вакцини проти грипу, але й тут є величезне застереження. Ще 1976 року вчені помітили, що на тлі імунізації зросла поширеність синдрому Гієна-Барре. Під час подальших досліджень було встановлено, що ризик становить 1,6 випадків на мільйон щеплених. Але, водночас, частота синдрому Гієна-Барре після перенесеного грипу становить 17,2 випадків на мільйон. Таким чином, щеплення, навпаки, захищає від аутоімунного захворювання багатьох людей.
Міф №12. Вакцинація від гепатиту В – причина онкологічних захворювань крові
Таке побоювання виникло у зв’язку з тим, що у вакцині присутня ртутьвмісна сполука під назвою тіомерсал. Але було проведено дослідження – два в Німеччині, одне у Франції та одне в Новій Зеландії, – які засвідчили, що ризик розвитку лейкемії у дітей не підвищується ні після вакцинації проти вірусного гепатиту B, ні після інших щеплень. Наразі експерти з Глобального консультативного комітету з безпеки вакцин зробили таку заяву:
“Припущення про зв’язок між вакцинацією проти гепатиту В у новонароджених вакцинами, що містять тіомерсал, і гострим лімфобластним лейкозом (на основі резюме, представленого на зборах Американської асоціації досліджень раку у квітні 2002 р.) непереконливе. Ризик (якщо він взагалі існує) слід розглядати в кращому разі як можливий і зіставляти з доведеними перевагами імунізації проти гепатиту В”.
Таким чином, ризик вкрай сумнівний, а ось користь вакцин проти гепатиту B у профілактиці небезпечної інфекції доведена, і вона величезна.
Міф №13. Зростання захворюваності на астму пов’язане зі щепленнями
Щоб розвіяти цей міф про вплив щеплень на людину, знову звернемося до результатів наукових досліджень. Наприклад, у 2002 році було опубліковано результати когортного дослідження, до якого включили 167 240 дітей. За ними спостерігали з віку 18 місяців до 6 років. Дослідники зібрали дані про щеплення, зроблені цим дітям, і про те, у кого з них і в якому віці розвинулася бронхіальна астма. Висновки говорять самі за себе:
“Немає жодного зв’язку між дифтерійною, правцевою і цільноклітинною кашлюковою вакциною, оральною вакциною проти поліомієліту або вакциною проти кору, епідемічного паротиту і краснухи та ризиком розвитку астми. Слабкий зв’язок між вакцинами проти гемофільної інфекції та гепатиту В, мабуть, принаймні частково пояснюється упередженістю інформації”.
Водночас діти, у яких уже діагностовано бронхіальну астму, перебувають у групі високого ризику щодо грипу та пневмококової інфекції. Тому для них вакцинація проти цих захворювань особливо важлива.
Міф №14. Імунітет після хвороби набагато кращий і надійніший за імунітет, набутий після щеплення
Насправді імунній системі не важливо, на який антиген реагувати – введений у складі вакцин чи той, що потрапив в організм під час інфекції. Це однаково ефективно. Під час вакцинації в організм вводять саме ті антигени, на які насамперед має відреагувати імунна система, щоб забезпечити надійний захист. Водночас зробити щеплення набагато безпечніше, ніж перехворіти: не потрібно грати в “рулетку” і сподіватися, що хвороботворні віруси або бактерії не викличуть важких ускладнень.
Найчастіше вакцинація ефективніша, ніж перенесена інфекція. Наприклад, у звіті американських Центрів із контролю та профілактики захворювань ідеться про те, що імунітет зберігається щонайменше 6 місяців як після перенесеного COVID-19, так і після щеплення, але вакцинація забезпечує надійніший захист.
Міф №15. До складу вакцин входять консерванти, які небезпечні для здоров’я людини
Консерванти запобігають розмноженню у вакцинах патогенних бактерій і грибків. Вони потрібні, щоб убезпечити дитину. Це особливо важливо, коли багато доз міститься одразу в одному флаконі, а не в окремих ампулах, і в нього потрібно часто вводити голку, щоб набрати вакцину. Так, 1928 року, до того, як почали застосовувати консерванти, стався один гучний трагічний інцидент: під час вакцинації проти дифтерії багатьох дітей заразили стафілококами, і деякі з них загинули. Із сучасними препаратами подібне виключено.
Сучасні консерванти проходять ретельні дослідження. Регулювальні органи не допустять на ринок небезпечну вакцину.