Автор: Ванда Орлова
Є дотики, що не минають. Їх не зафіксує камера, не опише точно жодна інструкція. Це дотики пам’яті — теплі, як мамині руки, точні, як її погляди, глибокі, як мовчазні уроки, що закарбовуються на рівні серця. Вони формують нас — не силою, а прикладом. Саме про це — картина Ірини Клименко (творчий псевдонім КЛІРА) «Материнська наука», була представлена на виставці всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня».
Це полотно — не просто живопис. Це молитва, що не читається вголос, але відчувається всіма клітинами. Виведене пастозною технікою, воно ніби тримає форму часу: в товщі мазків застигли відлуння поколінь. Тут — мама. Не тільки особиста, а й архетипічна. Та, що передає знання не словами, а буттям. Її любов не підкреслена жестами — вона у кожному щоденному русі, у погляді, у звичці готувати їжу, шити, берегти, мовчати, коли важко. Українська мати. Сильна. Мудра. Земна.
«Я пам’ятаю мамини руки, їх тепло і ласку, і майже все, що вона казала, як навчала мене… Материнська наука передається з доісторичних часів, від матері до дочки…» — розповідає художниця. І ця інтимна сповідь перетворюється на загальнолюдське переживання: кожен глядач, зупиняючись перед картиною, немов би згадує свою маму. Свою «науку».
Проєкт «Жінка. Мати. Берегиня» не просто зібрав жіночі образи з усіх куточків України — він огорнув їх повагою, повернув їм голос, надав значення. У час, коли країна бореться за своє буття, саме жіноча присутність стала фундаментом духовного відновлення. У творах цього проєкту немає пафосу — є суть. І робота Ірини Клименко особливо промовиста: вона — про коріння, яке не вириває навіть буревій історії.
Історія самої мисткині — доказ того, що талант не згасає, навіть коли зникає зі щоденності. Ірина Клименко народилася 28 липня 1977 року. Малювала з дитинства, і хоча довгий час працювала бухгалтером, не зрадила покликання. Після народження другої дитини повернулася до мрії — і пройшла справжній шлях становлення: Донецьке художнє училище (червоний диплом), Харківська академія дизайну, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури в Києві (диплом магістра з відзнакою).
Сьогодні Ірина — членкиня Київської спілки художників, педагог, авторка багатьох виставок і культурних ініціатив. Її студія «Час творити» у селі Рославичі стала простором, де народжується нова любов до мистецтва — у дітей, дорослих, кожного, хто прагне торкнутися творчості.
Її живопис — це поєднання імпресіонізму, модерну, українського орнаменту й символіки. Улюблені жанри: пейзаж, натюрморт, жанрові сцени. Але головне — це внутрішнє світло, яке присутнє у кожному її полотні.
Картина «Материнська наука» — як закодоване послання. У мазках — не лише форма й колір, а відлуння Трипілля, прадавніх жіночих сенсів, досвіду, переданого крізь тишу. Українська мати тут — не лише вихователька. Вона — берегиня, учителька, жриця світла. Вона формує світ не силою, а прикладом. І щодня творить майбутнє — не з мармуру, а з любові.
📍Проєкт «Жінка. Мати. Берегиня» — це культурна трибуна для тих, чиї голоси часто звучать у тиші. Ірина Клименко — одна з тих художниць, яка вміє цю тишу зробити голосною. Але це не крик. Це — материнська наука. Нескінченна, як любов.
Сайт мисткині, де можна ознайомитися із її роботами: https://www.klymenko.art
Виставка проходила у Центральному Будинку художника, вул.Січових стрільців 1-5, Київ до 25.05.2025
Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня»: Національна спілка художників України
Кураторка проєкту: Тамара Чернявська
Офіційний промо партнер: перша українська мистецька агенція Art Fine Nation